Недоліки проекту Закону "...щодо унормування діяльності громадських організацій"

ГО "Українська Демократія" надіслала до Мін'юсту свої зауваження та пропозиції до проекту Закону "...щодо унормування діяльності громадських організацій", винесеного на громадське обговорення 10.06.21 , а саме:

                                   1. Мін’юст пропонує викласти частину першу статті 1 Закону України «Про громадські об’єднання» (далі – Закон) в наступній редакції: «Громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів, і основною метою якого не є одержання прибутку».

          Така редакція суперечить ст.36 Конституції України згідно якої, громадська організація – це об’єднання громадян України для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а саме:

                1.1. в Конституції України поняття «право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації» використовується в значно вужчому значенні, ніж у проекті (без юридичних осіб), а за загальним правилом законодавчої техніки юридичні терміни не повинні використовуватись у законі в іншому значенні, ніж вони використовуються в Конституції України.

Також, це буде суперечити ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), згідно якої «Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів», де під «кожен» розуміється «кожна людина».

Намагання запровадити проектом регулювання об’єднання юридичних осіб без основної мети отримання прибутку (що має місце і в чинному Законі в частині громадських спілок) є надмірним. Адже в чинному законодавстві вже достатньо регулювання таких об’єднань. Наприклад:

- ч.1 ст.1130 Цивільного кодексу України: «За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові»;

- ч.4 ст.21 Господарського кодексу України (далі – ГКУ): «Суб'єкти господарювання - роботодавці мають право на об'єднання в організації роботодавців для реалізації та захисту своїх прав».

                1.2. Запропонована Мін’юстом редакція (як і чинна) може тлумачитися як «об’єднання з метою здійснення та захисту прав і свобод інших осіб» з-за відсутності займенника «своїх», які наявні в ст.36 Конституції України та ст.11 Конвенції.

Конституція України та Конвенція надають нам приклад громадської організації для розуміння її суті, це професійна спілка: «право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів», «Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів», «Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності».

Також, в Конституції України та Конвенції відсутнє слово «суспільні інтереси», натомість акцент створено на «своїх інтересах». Тобто суть громадської організації полягає в об’єднанні громадян з іншими громадянами для здійснення та захисту своїх прав та своїх інтересів. Крім того, згідно юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття «інтерес» та «право» мають один і той же зміст. Отже, не можуть громадяни України задовольняти якісь абстрактні суспільні інтереси, якщо це не пов’язано з реалізацією та захистом своїх конкретних прав.

Зазначена можливість тлумачити мету, а отже і діяльність громадської організації задля здійснення та захисту прав та інтересів інших осіб буде створювати колізію зі спеціальним законодавчим актом в цій сфері – Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Саме цим спеціальним актом визначено, що «Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності», до цих сфер зокрема віднесено «права людини і громадянина та основоположні свободи», яка здійснюється, в тому числі, через «безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів».

               Висновок до пункту 1: враховуючи наявність в Конституції України (КУ) визначення поняття «громадська організація», приписи ч.2 ст.8 КУ: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй», наявне вже нормативно-правове регулювання здійснення діяльності на користь інших осіб, а також об’єднання юридичних осіб без мети отримання прибутку, ПРОПОНУЄТЬСЯ:

- частину першу статті 1 Закону України «Про громадські об’єднання» викласти в наступній редакції: «громадська організація – це об’єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення своїх інтересів без мети отримання прибутку».

2. Розробленим Мін’юстом проектом Закону не вирішуються деякі законодавчі прогалини, наявні в Законі, зокрема в пункті 2 частини першої статті 21: «звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами». Відсутність посилання на конкретний закон, який визначає порядок звернень громадських організацій до суб’єктів владних повноважень, порушує складову принципу верховенства права «юридичної визначеності». І хоча існує висновок Верховного Суду (постанова від 31 жовтня 2019 року у справі № 813/1960/18) про застосування саме Закону України «Про звернення громадян» щодо звернень громадських організацій та їх керівників, існують випадки перешкоджання в реалізації цього права.

Висновок до пункту 2: враховуючи відсутність посилання на конкретний закон щодо порядку звернення громадської організації, що ускладнює практичну реалізацію цього права, ПРОПОНУЄТЬСЯ:

- пункт 2 частини першої статті 21 Закону України «Про громадські об’єднання» викласти в наступній редакції, наближеної до визначення цього права ст.40 Конституції України: «направляти письмові звернення або особисто звертатися через уповноваженого представника до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк».

3. Частиною другою ст.12 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (далі – ЗУ від 01.07.2010 № 2411-VI) визначено обов’язок для Мін’юсту: «Визначені цим Законом засади внутрішньої і зовнішньої політики мають ураховуватися під час розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів». Статтею 5 ЗУ від 01.07.2010 № 2411-VI визначено «Засади внутрішньої політики у сфері формування інститутів громадянського суспільства», під якими розуміється об’єднання громадян – політичні партії та громадські організації.

Розробленим Мін’юстом проектом Закону не враховані засади внутрішньої політики у сфері формування інститутів громадянського суспільства, зокрема:

- запровадження громадського контролю за діяльністю влади.

Враховуючи вищевикладене, з метою запровадження механізму здійснення громадськими організаціями громадського контролю за діяльністю влади, ПРОПОНУЄТЬСЯ:

- доповнити статтю 22 Закону України «Про громадські об’єднання» частиною шість наступного змісту: «Громадські організації здійснюють громадський контроль за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів шляхом викриття недоліків в діяльності зазначених суб’єктів, які зобов’язані публічно відреагувати на ці недоліки та усунути їх, в передбачений законом спосіб».

 

Дивіться також

Що не так з Мінцифрою? Відкритий уряд
Записки активіста: Мін'юст Права людини